Роксолана.
Роксолану в
Україні
Усі пам’ятають,
І дорослі
і малі
Про неї читають.
Про її життя в
гаремі
І
життя в Рогатині,
Усю правду
розізнати
Вдалося лишень мені.
Помагала також Надя
Що
на поверсі живе,
Про
страждання Роксолани
Вона знає геть
усе.
Бо досліджує століття
Коли правив
Сулейман,
Захопив він
аж пів світу
Був
великий дуже пан.
А щоб
краще зрозуміти
Султанові плани,
Надя взяла і
пройшла
По слідах Роксолани.
Розпочала з Станіслава
Та зайшла у
Рогатин,
Там і пам’ятник
Настуні
Збудували вже
один.
Церква є
у центрі міста
Там вона і
проживала,
Її батько
був священик
То
ж не
бідувала.
До весілля
готувались
В яблуневому
саду,
Сад зацвів неначе
в казці
Було гарно
як в Раю.
Вже до шлюбу
всі зібрались
Наречений завітав,
А про
напад Сулеймана
В
місті ще ніхто
не знав.
На церковному
подвір’ї
Молодят стрічали,
Дарували подарунки
І пісень
співали.
Раптом дзвони
задзвонили
Вогні
запалили,
Чорні
хмари накотились
І сонце
закрили.
То
не хмара налетіла
І небо
закрила,
То орда
ворожа з півдня
Місто захопила.
Плач дітей і
крик дорослих
Усюди лунають,
Де від
ворога сховатись
Краяни не
знають.
Раптом вершники – чужинці
Біля церкви появились,
Як
побачили весілля
Зразу
зупинились.
Наречена дуже
гарна
Яничари знають,
То
ж її
не б’ють,не в’яжуть,
Лишень забирають.
Молодих дівчат
забрали
Хлопців пов’язали,
Рогатин весь
запалили
І пограбували.
І погнали
полонених
До Чорного
моря,
І завдали
всім родинам
Великого горя.
Декого з дівчат
продали
На базарі
у Криму,
А
Настуню передали
Як подарок
султану.
Край наш турки
називали
Роксоланія хана,
Тож ім’я
Настуні дали
Просто –
Роксолана.
Зранку швидко у
гарем
Сулейман подався,
І в
красуню з України
Зразу закохався.
І любимою
жоною
Роксолана стала,
Полоненим землякам
Часто помагала.
Тож і
славу мала тут
Тут на Батьківщині,
Через що
і ми султаншу
Згадуємо нині.
А коли
про Роксолану
Фільм в нас
показали,
Всі дівчата
і жінки
Плакали –
ридали.
І тоді
сусідка Надя
Зовсім не
вагалась,
І в Туреччину далеку
На весні
подалась.
Щоб очима
подивитись
На чужу
країну,
Що колись
так грабувала
Неньку Україну.
Як на
берег виходила
Була гарна
днина,
А на
вході до гарему
Зацвіла калина.
Це
дівчата з України
Колись
посадили,
Щоб із
Нею розмовляти
Як не
було сили.
Сльози Надя
витирала
Білий цвіт
зривала,
І сестер
своїх далеких
В цю
мить пригадала.
До Стамбула
ще поїду
Знайду Сулеймана,
Буду я
тоді щаслива
Як і
Роксолана !!!
М.Конц
25.10.2017р.
м.Львів.
