Пісня Ой Доле ж , ти Доле.

                  Пісня . Ой  Доле ж, ти  Доле.

                           Ой  Доле ж , ти  Доле

                                  Що  ти  наробила,

                                  Нема  того  Доле            2 рази.

                                  Що  я  полюбила.

                                  Нема  того  Доле

                                  Нема  і  не  буде,

                                  Розлучили  з  милим    2 рази.

                                  Лукавії  люди.

                                 Розлучили  пару

                                 Ранньою  весною,

                                 І  тепер  ми  разом      2 рази.

                                Виглядаєм  Долю.

                                Виглядаєм  Долю

                                Мусим  важко  жити,

                                І  ще  допомоги            2 рази.

                                У  Бога  просити.

                               Змилуйся  Всевишній

                               Ми  Тебе  благаєм,

                               Поверни  нам  щастя    2 рази.

                               Якого  не  маєм.    

                                                      М.Конц

                                                                                    08.11.2017р.

                                                                                      м.Львів.        

Роксолана.

                                Роксолана.

                         Роксолану  в  Україні

                               Усі  пам’ятають,

                         І  дорослі  і  малі

                               Про  неї  читають.

                               Про  її  життя в  гаремі

                               І  життя  в  Рогатині,

                               Усю  правду  розізнати

                               Вдалося  лишень  мені.

                               Помагала  також  Надя

                               Що  на  поверсі  живе,

                               Про  страждання Роксолани

                               Вона  знає  геть  усе.

                               Бо  досліджує  століття

                               Коли  правив  Сулейман,

                               Захопив  він  аж  пів  світу

                               Був  великий  дуже  пан.

                               А  щоб  краще  зрозуміти

                               Султанові  плани,

                               Надя  взяла  і  пройшла

                               По  слідах  Роксолани.

                               Розпочала  з  Станіслава

                               Та  зайшла  у  Рогатин,

                               Там  і  пам’ятник  Настуні

                               Збудували  вже  один.

                               Церква  є  у  центрі  міста

                               Там  вона  і  проживала,

                               Її  батько  був  священик

                               То ж  не  бідувала.

                               До  весілля  готувались

                               В  яблуневому  саду,

                               Сад  зацвів  неначе  в  казці

                               Було  гарно  як  в  Раю.

                               Вже  до  шлюбу  всі  зібрались

                               Наречений  завітав,

                               А  про  напад  Сулеймана

                               В  місті  ще  ніхто  не  знав.    

                              На  церковному  подвір’ї

                              Молодят  стрічали,

                              Дарували  подарунки

                              І  пісень  співали.

                              Раптом  дзвони  задзвонили

                              Вогні  запалили,

                              Чорні  хмари  накотились

                              І  сонце  закрили.

                              То  не  хмара  налетіла

                              І  небо  закрила,

                              То  орда  ворожа з  півдня

                              Місто  захопила.

                              Плач  дітей  і  крик  дорослих

                              Усюди  лунають,

                              Де  від  ворога  сховатись

                              Краяни  не  знають.

                              Раптом  вершники – чужинці

                              Біля  церкви  появились,

                              Як  побачили  весілля

                              Зразу  зупинились.

                              Наречена  дуже  гарна

                              Яничари  знають,

                              То ж  її  не  б’ють,не в’яжуть,

                              Лишень  забирають.

                              Молодих  дівчат  забрали

                              Хлопців  пов’язали,

                              Рогатин  весь  запалили

                              І  пограбували.

                             І  погнали  полонених

                             До  Чорного  моря,

                             І  завдали  всім  родинам

                             Великого  горя.

                             Декого  з  дівчат  продали

                             На  базарі  у  Криму,

                             А  Настуню  передали

                             Як  подарок  султану.

                             Край  наш  турки  називали

                             Роксоланія  хана,

                             Тож  ім’я  Настуні  дали

                             Просто – Роксолана.

                             Зранку  швидко  у  гарем

                             Сулейман  подався,

                             І  в  красуню  з  України

                             Зразу  закохався.

                             І  любимою  жоною

                             Роксолана  стала,

                            Полоненим  землякам 

                            Часто  помагала.

                            Тож  і  славу  мала  тут

                            Тут  на  Батьківщині,

                            Через  що  і  ми  султаншу

                            Згадуємо  нині.

                            А  коли  про  Роксолану

                            Фільм  в  нас  показали,

                            Всі  дівчата  і  жінки

                            Плакали – ридали.

                            І  тоді  сусідка  Надя

                            Зовсім  не  вагалась,

                           І  в Туреччину   далеку

                           На  весні  подалась.

                           Щоб  очима  подивитись

                           На  чужу  країну,

                           Що  колись  так  грабувала

                           Неньку  Україну.

                           Як  на  берег  виходила

                           Була  гарна  днина,

                           А  на  вході  до  гарему

                           Зацвіла  калина.

                           Це  дівчата  з  України

                           Колись  посадили,

                           Щоб  із  Нею  розмовляти

                           Як  не  було  сили.

                           Сльози  Надя  витирала

                           Білий  цвіт  зривала,

                           І  сестер  своїх  далеких

                           В  цю  мить  пригадала.

                           До  Стамбула  ще  поїду

                           Знайду  Сулеймана,

                           Буду  я  тоді  щаслива

                           Як  і  Роксолана !!!

                                       М.Конц

                                                          25.10.2017р.

                                                               м.Львів.                                

             

     

          

На Марс.

                                   На Марс.

                             Дідо  має  молоток

                                    Він  зробив  ракету,

                                    І  тепер  ми  летимо

                                    На  чужу  планету.

                             Про  Юпітер  Я  вже  чула

                             І  на  Марсі  хлопці  є,

                             Хоч  і  лиця  в  Них  зелені

                             Я  покажу  їм  своє.

                                  Іграшки  беру  з  собою

                                  Свинку  Пеппу, Їжачка,

                                  Щоб не  плакали  за  мною

                                  Бо  дорога  не  близька.

                            Ось  і  Марс  вже  не  далеко

                            Гарний  колір  має,

                            Раптом  голос  із  Землі

                            Голосно  лунає.

                                 Маргаритка  повертайся…

                                 Годі  тобі  спати,

                                 У  садочок  пора  йти

                                 Треба  поспішати.

                           Це  командує  матуся

                           Може  і  не  знала,

                           Що  політ  у  космос  мій

                           Раптом  -  перервала.

                                              Маргарита  Конц.

                                                                  28.10.2017р.

                                                                       Космодром.                    

   

Пісня Дика рожа.

                       Пісня  Дика рожа.

                 Дику  рожу  посадила

                     Для  Коханого  в  саду,

                     Кожен  вечір  поливала

                     Доглядала  квітку  цю.

                                  Приспів:

                            Дика  рожа – це кохання

                            Дика  рожа – це  любов,

                            Дика  рожа – це  страждання

                            Що  приходить  знов і знов.

                     Рожа  квіти  розпустила

                     Ми  чекаєм  на  любов,

                     Може  Милий  поспішає

                     Любуватись  нами  знов.

                                 Приспів.

                     Та  Його  чомусь  немає

                     І  сьогодні  у  саду,

                     Рожа  квіти  опустила

                     Я  зажурена  сиджу.

                                Приспів.

                     Милий  швидше  повертайся

                     Виглядаєм  разом  ми,

                     Від  журби  у  Твої  Квітки

                     Уже  в’януть  пелюстки.

                                Приспів.

                                                М.Конц

                                                                           24.08.2017р.

                                                                            м.Львів.                          

Пісня Бувай здорова Чорноброва.

               Пісня  Бувай здорова Чорноброва.

                           Бувай  здорова  Чорноброва

                           Бувай  здорова  на  весні,

                           Ти  так  багато  обіцяла              2-рази

                           Та  не  зробила  це  мені…

                            Казала  буду  цілувати

                            Чарівні  очі  на  зорі,

                            Але  як  зорі  засвітили                 2-рази   

                      Чомусь  відмовила  мені.

                            Що будем разом цілу нічку

                            Чекати  Сонце  у  саду,

                            Як  тільки  нічка  наступила      2-рази 

                            Сказала, мабуть, не  прийду…

                            Я  завтра  їду в край  далекий

                            Я  завтра  їду  на війну,

                            Чи  повернуся  я  до  Тебе             2-рази

                            Спитай  це  Доленьку  мою…

                            Бувай  здорова  Чорноброва

                            Бувай  здорова  на завжди,

                            Твої  я  очі  поцілую                       2-рази

                            Коли  приїду  із  війни.

                                                       М.Конц

                                                                                       17.08.2017р.

                                                                                       м.Львів.         

Байка Кобила і Горобець.

              Байка   Кобила і Горобець.

           

                 На  лужку  що  край  дороги

                     Паслася  Кобила,

                     Дуже  гарна  була  дама

                     Пишна  і  вродлива.

                     Зачіска  у  Неї  модна

                     Ланцюжок  носила,

                     І  грива  і  хвіст в порядку

                     Одним  словом – сила…

                     Всі  на  Неї  задивлялись

                     Женихів  хватало,

                     Так  бувало  старостам

                      Гарбузів  замало.

                      Віл  старий  приводив  Сина

                      Щоби  оженити,

                      Та  Кобила  не  хотіла

                      Навіть  говорити...

                      І  Баран, і  Цап  також,

                      Двічі  приходили,

                      Кажуть навіть  на  містку

                      За  Неї  побились.

                      Пролітав  у  цьому  краї

                      Й  Горобець  маленький,

                      Хоч  і  ростом  не  великий

                      Та  голос  гарненький.

                      Він  помітив  цю  Кобилу

                      Від  самої  хмари,

                      Бо  якраз  шукав  для  себе

                      Достойної  пари.

                      Підлетів  поближче  трохи

                      І  став  щебетати,

                      Чи  могла  би  Ти  Красуне

                      Коханою  стати.

                      Повік  буду  Я Тебе

                      На  руках  носити,   

                      Тільки  в  парі  зможем  Ми

                      Сто  років  прожити.

                      Це  веселе  щебетання

                      Надихало  на  кохання,

                      Даму  зовсім  полонило

                      І  Вона  сказала  мило…

                      Піду  Я  з  Тобою  друже

                      На  ці  вечорниці,

                      Та  спочатку  принеси 

                      Ти  відро  пшениці.

                      І  пішов бідака  в  поле

                      Та  почав  збирати,

                      День  і  ніч  Він  працював

                      Не  літав  до  хати…

                      Аж  за  тиждень  назбирав

                      Це  відро  пшениці,

                      І  поніс  на  сіновал

                      Дати  Молодиці.

                      Полягали  на  травичці

                      І  стали  шептати,

                      Про  любов  і про  кохання

                      Вже  й  хотіли  спати…

                      Дама  ніжки  розложила

                      Та  очі  закрила,

                      Й  випадково  в  цей момент

                      ,,Хлопа ‘’… задушила.

                       Всі на  лузі  голосили

                       Був  відважний  Горобець…

                       Вже  закінчую  писати

                       Бо  і  байці  вже  кінець.

                       Вона  каже  все  як  є

                       Та  мораль  у  неї  є,

                        І  вона  лише  одна

                       Бо  уже  як  світ  стара…

                       Знайся  друже  Віл  з  Волом

                       Зустрічайся  Кінь  з  Конем,

                        І тоді  в житті не станеш

                       Ти  нещасним – Горобцем !!!

                                                                 М.Конц

                                                                                                    16.08.2017р.

                                                                                                  Зелений  Луг.