Пісня Як побачеш калину

                                                          

                                   Пісня     Як побачиш   калину 

                                      

                                         Емігранти вирушали

                                         В край далекий на весні…

                                         Брали тільки найдорожче

                                         Та калини два кущі.                                               

                                                   Приспів

                                              Як побачиш калину

                                              Пригадай Україну…

                                               Пригадай свою неньку

                                               І хатину рідненьку.

                                          Перший кущик посадили

                                          У тім краї де зійшли…

                                           І  на землю де ступили

                                           Поселившись назавжди.

                                                  Приспів.

                                           Другий кущик посадили

                                           Біля хати з лободи…

                                           Щоби очі не ридали

                                           Щоб не плакали вони.                                                                                             Приспів.

                                           День за днем минали швидко

                                           А калина все росла…

                                           У чужім далекім краї

                                           Білим цвітом зацвіла.

                                                  Приспів.

                                           Є нашого цвіту усюди

                                           Де нині краяни живуть…

                                           У них біля хати калина

                                           І квіти чарівні цвітуть.

                                                   Приспів.

                                                                                М.Конц

                                                                                            07.07.2016р.      м.Львів.                        

Афганістан.

                                                         Афганістан.

                                                                                                    Богдану Сахаревичу і

                                                                                                      Всім воїнам-афганцям

                                                                                                       присв’ячується.

                                                                Афганська весна наступила раптово

                  У нас на біду не чекали,   

                  І де той Кабул,і де Кандагар,

                  Багато солдатів не знали.

                 Історію Сходу в ЦКа не читали

                                                                І Брєжнєв, мабуть, не читав,

                                                                Що так не обдумано юних солдатів

                                                     На явну загибель послав.

                                                    

                            Шиїти , Суніти, давно воювали

                                                                І брат там на брата стріляв,

                                                               А хто приходив щоби їх помирити

                                                               З позором пізніше тікав.

                                                               Душмани з роками ставали жорстокі

                                                                Немов би нічого не знають,

                                                               А ніч як наступить у спину ножа

                                                               Спокійно ці люди запхають

                                                               Богдан Сахаревич служив в Кандагарі

                                                               Не просто служив - воював,

                                                               І кожного вечора друзів загиблих

                                                               До дому в Союз відправляв.

                                                               У Чорний Тюльпан їх усіх заносили

                                                               Тихенько рядами складали,

                                                               Хто завтра додому поїде цим рейсом

                                                               Похмурі солдати не знали.

                                                               А зранку зачистка від духів ущелин

                                                               Де нашу колону спалили,

                                                               А там вже нікого , уже на горі

                                                               Вертушку душмани підбили.

                                                               І ми вже туди. Спішимо на гору

                                                               Дороги звичайно немає,

                                                               А ворог заліг  і прицільним вогнем

                                                               Щомиті він нас поливає.

                                                               Велика хатина стоїть на шляху

                                                                Ще мить і хатина палає,

                                                               Там діти маленькі кричать у вогні

                                                               Та кожен це місце  минає.                                                                      
                                                               Богдан  забігає  в палаючу  хату

                                                                І звідти дітей вже виносить,

                                                               А кулі свистять. Це ворог з гори

                                                               Все косить , і косить,  і косить.

                                                               Він пекло вогняне зробив на землі

                                                               Набоїв вже майже немає…

                                                               Пора відступати кричить нам комбат

                                                               Він досвід найбільший вже має.

                                                              А в низ відступати немає кому

                                                              Лишилося троє бійців,

                                                              Один з них поранений в цьому бою

                                                              Він друга спасати хотів.  

                                                             І так воювати немає вже сил

                                                             Не знаєш де ворог сидить,

                                                             Коли він нападе на тебе душман

                                                             І звідки стрілятиме вмить.

                                                           Богдан повернувся на дембель живий

                                                            Живий та не зовсім здоровий.

                                                           До мирної праці, життя без війни,

                                                           Не був він звичайно готовий.

                                                            Щоночі зривався й гранату шукав

                                                            А крики дитячі лякали,

                                                            Що ще відбувалося в нього в душі

                                                            Ні рідні ні друзі не знали.

                                                            Він часто далеко із дому  ходив

                                                            Ходив та якось повертався,

                                                           А раптом пішов у далекі краї

                                                           Пішов і назавжди остався.

                                                           На нього удома чекали щодня

                                                           Шукали, знайомих питали,

                                                          Та наче в гарячім афганськім піску

                                                           Сліди Богданові пропали.

                                                           А мати молилась ... 

                                                           І все голосила,

                                                           Скажи нам проклятий Афган

                                                            Коли  вже додому приїде Богдан.

            

                                                                                                                        М.Конц

                                                                                                                    20.01.2017р.                                                                                                                                                   м.Львів      

                  

Гірка правда.

                                                  

                                 Гірка ПРАВДА.

                                 Всі зимові свята ми, 
                         Вже відсвяткували
                         Отож  в музи час  з’явився
                         Вільні дні настали.

                        І про мене вона теж,
                        Зразу пригадала
                        Розбудила серед ночі
                       В гості завітала.

                        Я просив її давай,
                        Почекай  до ранку
                       А тоді почнем творити
                       Прямо на світанку.  

                       Вона очі відвернула
                      Що.  не помагати.
                       Я до інших полечу
                      Хто не хоче спати.

                      Ще й на жалість надавила
                      Вміє говорити.
                      Що життя таке коротке
                      Треба щось робити.

                       Що лише до третіх півнів
                       Може надихати,
                       А як тільки заспівають
                       То треба щезати.  

                       Добре, кажу, я встаю
                       Так як ти хотіла  
                       Розкажи про себе трохи
                       Звідки прилетіла.
                                              
                      Я з далекої планети
                      Сузір’я Дракона
                      В нас панує мир і спокій
                     Та сила закону.

                     Люди в нас щасливі там
                     Бо майбутнє знають
                     Сто відсотків ,геть усі
                     Субсидії мають.

                     Може ти не зовсім знаєш
                     Що воно таке
                     Спробую я пояснити
                     А то час іде.

                     Це коли грошей народу
                     В руки не дають,
                     А відразу олігархам
                     Напряму їх шлють.

                     Хоч не чесно вони жили
                     Обленерго захопили.
                     Лиш платіжки нам дають
                    І як хочуть продають.

                    А парламент разом з ними
                    Закони приймає,
                    Ті що треба -в довгий ящик
                    Завжди відкладає.

                    Ось недавно вимагали
                    Покажіть  доходи.
                    Другий місяць голосують
                    Та немає згоди.

                    А прем’єр ,питаю в музи,
                    Він куди дивився.
                    О ,прем’єр у нас хороший
                    Вісім мов навчився.  

                    Тож говорить дуже добре
                    Кожне слово знає,
                    За великі прорахунки
                    Сам відповідає.

                    Вчора каже до людей
                    Друзі вибачайте.
                    Я довів усіх до ручки,
                    Вже не обирайте.

                    Я не хочу Вас вбивати
                    То ж іду в відставку,
                    Буду жити як усі
                    На субсидію і ставку.

                    Ну а судді, прокурори,
                    Вони що не знають.
                    Ціла армія їх є
                    Значить силу мають.       
                                     
                   Прокурори -  кишенькові
                   Все спостерігають
                   В кого взяти нині гроші,
                  В кого завтра мають.

                  Щоб ловити кишенькових
                  Ми нових набрали,
                  І тепер ці прокурори
                  Вже над тими стали.

                   Ти питав що судді роблять,
                   Ну звичайно є суди.
                   Просто Вас ще люди судять
                   А у нас на-пів  боги.

                   Це є каста особлива
                   Наперед все знає
                   В кого є зв’язки,валюта,
                   Зразу відпускає.

                   А так, взятки не беруть
                   І грошей не мають
                   Від зарплати до зарплати
                   У банки складають.

                   Потім банки на городі
                   Глибоко ховають
                   Я дивуюсь як місця
                   Усі пам’ятають.

                   Лиш   один там заблудився
                   Кажуть гроші мав.
                   На Різдвяні свята він
                   Ними засівав. 

                   Краще б з друзями  ділився 
                   Каста тоді б жила.
                   А так кажуть у народі
                   Жадність фраєра згубила.

                   Ой, як каявся бідака.
                   Головою бився,
                   Не мої ці два мішки
                   Людям він божився.

                   Самий чесний я суддя
                   Й кантора толкова,
                   А ви кажете - ПОЗОР
                   Для цілого  Львова.

                   Я маленький посівальник,
                   Сію-посіваю
                   І копійку до копійки
                   У мішок складаю.

                  Та у нас вже знають діти,
                   Спорити не треба
                   Діаманти і доляри
                   Їм падають з неба.

                   Друзі дуже обіжались
                   Геть усі бурчали.
                   Потім навіть у колеги
                   Мантію забрали.

                   Кажуть , Брате, що зробив ти
                   Завжди пам’ятай,
                   Ти не тільки нас підводиш
                   А весь рідний край.

                  Але мантію забрали
                  Просто так – попрати
                  І вже хочуть  цього року
                  Сівачу віддати.

                  Пенсій в нас також нема.
                  Люд не хоче брати
                  Вік пенсійний аж сто років
                  Треба працювати.  

                  А чому в нас люди всі
                  Здорові й багаті
                  І чому панує лад
                  Геть у кожній хаті...
                                  
                  А тому що ми реформи
                  Масштабні зробили
                  Бідні всі повимирали,
                  Багаті лишились.

                  Слухай,кажу,добра музо
                  Про кого співаєш.
                  Може нашу Україну
                  На увазі маєш.

                  Вона тільки засміялась,
                  Хотіла сказати
                  І почала у кишені
                  Раптом щось шукати.

                  Всіх злочинців України
                  Є у мене списки.
                  Хочу  тобі передати
                  Для повної чистки.

                  Ти поїдеш до столиці
                  Прокурора розшукай
                  Він є антикорупційний
                  Все йому і передай.

                  В цю хвилину треті півні
                  Дружно заспівали…
                  Я  лиш  глянув у вікно
                  І музи не стало…

                 Тепер буду знов і знов
                 Чарівну чекати
                 Щоби прізвища злочинців
                 Всіх надрукувати.

  М.Конц
13.03.2016р.                                                                                                             м.Львів.                                                      
                               

Пам'ятник.

                                                                       Пам’ятник

                           Я пам’ятник собі

                              Надійний збудував.

                              Він буде у саду

                              Століттями стояв.

                              Ні.Камінь я не мурував

                             Залізо не кував.

                             Я лиш вірші писав

                             І душу в них вкладав.

                             Нащадки мудрі.Усе знають

                             Багато що вони читають

                            Обов’язково і мене

                            Колись весною пригадають.

                            У час важкий поет цей жив

                            Не тільки жив, а ще й творив...

                            До будівництва України

                           Він також руку приложив.

                                                                                  

                                                                                                                          М.Конц

                                                                                                                         10.03.2016р.

                                                                                                                        м. Львів