Афганістан.

                                                         Афганістан.

                                                                                                    Богдану Сахаревичу і

                                                                                                      Всім воїнам-афганцям

                                                                                                       присв’ячується.

                                                                Афганська весна наступила раптово

                  У нас на біду не чекали,   

                  І де той Кабул,і де Кандагар,

                  Багато солдатів не знали.

                 Історію Сходу в ЦКа не читали

                                                                І Брєжнєв, мабуть, не читав,

                                                                Що так не обдумано юних солдатів

                                                     На явну загибель послав.

                                                    

                            Шиїти , Суніти, давно воювали

                                                                І брат там на брата стріляв,

                                                               А хто приходив щоби їх помирити

                                                               З позором пізніше тікав.

                                                               Душмани з роками ставали жорстокі

                                                                Немов би нічого не знають,

                                                               А ніч як наступить у спину ножа

                                                               Спокійно ці люди запхають

                                                               Богдан Сахаревич служив в Кандагарі

                                                               Не просто служив - воював,

                                                               І кожного вечора друзів загиблих

                                                               До дому в Союз відправляв.

                                                               У Чорний Тюльпан їх усіх заносили

                                                               Тихенько рядами складали,

                                                               Хто завтра додому поїде цим рейсом

                                                               Похмурі солдати не знали.

                                                               А зранку зачистка від духів ущелин

                                                               Де нашу колону спалили,

                                                               А там вже нікого , уже на горі

                                                               Вертушку душмани підбили.

                                                               І ми вже туди. Спішимо на гору

                                                               Дороги звичайно немає,

                                                               А ворог заліг  і прицільним вогнем

                                                               Щомиті він нас поливає.

                                                               Велика хатина стоїть на шляху

                                                                Ще мить і хатина палає,

                                                               Там діти маленькі кричать у вогні

                                                               Та кожен це місце  минає.                                                                      
                                                               Богдан  забігає  в палаючу  хату

                                                                І звідти дітей вже виносить,

                                                               А кулі свистять. Це ворог з гори

                                                               Все косить , і косить,  і косить.

                                                               Він пекло вогняне зробив на землі

                                                               Набоїв вже майже немає…

                                                               Пора відступати кричить нам комбат

                                                               Він досвід найбільший вже має.

                                                              А в низ відступати немає кому

                                                              Лишилося троє бійців,

                                                              Один з них поранений в цьому бою

                                                              Він друга спасати хотів.  

                                                             І так воювати немає вже сил

                                                             Не знаєш де ворог сидить,

                                                             Коли він нападе на тебе душман

                                                             І звідки стрілятиме вмить.

                                                           Богдан повернувся на дембель живий

                                                            Живий та не зовсім здоровий.

                                                           До мирної праці, життя без війни,

                                                           Не був він звичайно готовий.

                                                            Щоночі зривався й гранату шукав

                                                            А крики дитячі лякали,

                                                            Що ще відбувалося в нього в душі

                                                            Ні рідні ні друзі не знали.

                                                            Він часто далеко із дому  ходив

                                                            Ходив та якось повертався,

                                                           А раптом пішов у далекі краї

                                                           Пішов і назавжди остався.

                                                           На нього удома чекали щодня

                                                           Шукали, знайомих питали,

                                                          Та наче в гарячім афганськім піску

                                                           Сліди Богданові пропали.

                                                           А мати молилась ... 

                                                           І все голосила,

                                                           Скажи нам проклятий Афган

                                                            Коли  вже додому приїде Богдан.

            

                                                                                                                        М.Конц

                                                                                                                    20.01.2017р.                                                                                                                                                   м.Львів