Кабанчик

                                                                        Кабанчик.

                                    \   Або  історія  із  життя  браконьєрів \

                                      На лісництві, край  дороги

                                               Ліс  огородили,

                                               Та  привезли  кабанів

                                               Диких  запустили.

                                                         І  прижились  звірі  там

                                                         Жили  поживали,

                                                         А  на  кухні  їм  обіди

                                                        Смачні  готували.

                                                Тож  кабанчики  росли

                                                Вагу  набирали,

                                                За  пів року  вже  малят

                                                Аж  десяток  мали.

                                                       Свинок  діти  всі  любили

                                                       Часто  приходили,

                                                       І  хто  хліба,хто  зерна

                                                       Завжди  приносили.

                                              Імена  роздали  всім

                                              Кабанчики  знають,

                                              Як  по  імені  покличеш

                                              Зразу  прибігають.

                                                      Наймолодшим  був  Федько

                                                      Хитрий  і  смішненький,

                                                      Вуха, ноги   мав  чорняві

                                                      А хвостик- біленький.

                                              Якщо  крикнеш  Федьку  йди

                                              Миттю  появлявся,

                                              Що  для  нього  друзі  Ми

                                              Він  не  сумнівався.

                                                      А  в селі  що  не далеко

                                                      Проживала  Паня,

                                                      Її  тихо  називали

                                                      Браконьєрша  Ганя.

                                              Активістка  була  сильна

                                              Вибори  робила,

                                              А  в неділю  йшла  до  церкви

                                              Співати  любила.

                                                    Після  церкви йшла  до  гаю

                                                    І  далі  співала,

                                                   А  Всі  кажуть  що  мужчинам

                                                   Гостинці  давала.

                                           Чи  давала  не  давала

                                           Я  не  можу  знати,

                                           Але  хто  траву  під  дубом

                                           Так  зумів  пом’яти.

                                                  Це  кохання  на  природі

                                                  Сили  забирає,

                                                  Після  Цього пишна  пані

                                                  Апетити  має.

                                           До  коханого  звернулась

                                           Ти  мене  кохаєш,

                                           Тож  для  М ене  шашличок

                                           Тут  зробити  маєш.

                                                    Одівайся  швидше  Ти

                                                    На  ферму  підемо,

                                                    І  маленького  Федька

                                                    Тихо  заберемо.

                                            Підкрадались  непомітно

                                            Все  ножі  гострили,

                                            І  кабанчика  малого

                                            До  себе  просили.

                                                   Паня  голосом  Зміївни

                                                   Голосно  шептала,

                                                  Прийди Федьку,прийди Федьку

                                                  Година  настала.

                                           Прийди  Федьку  та  до  Мене

                                           Господиня  Я,

                                           Тобі  їстоньки  і  пити

                                           З  милим  принесла.

                                                     І  повірив  в  це  кабанчик

                                                     Бо  ще  був  маленький,

                                                     Ганя  тільки  промовляла

                                                    Не  бійся  дурненький.

                                           Піднімає  хахаль  сітку

                                           Дира  утворилась,

                                           На  кабанчика  Змія

                                           Грудьми  навалилась.

                                                   Захотів  Федько пручатись

                                                   Та  сил  не  лишилось,

                                                   У  її  палких  обіймах

                                                   Не  такі  душились.

                                           Поварі  обід  принесли

                                            А свинки  нема,

                                           Всі  почали  хвилюватись    

                                           Де поділася  вона.

                                                 Сам  лісничий  появився

                                                 Голосно  кричав,

                                                 Та  діброва  вся  мовчала

                                                 І  Федько  мовчав.

                                           Аж  дільничий  заспокоїв

                                           Той смикалку  має,

                                           Він  по запаху  злочинців            

                                           Завжди  визначає.

                                                 Поспішайте  на  поляну

                                                 Де  зараз співають,

                                                 Це  вже  вашого  Федька

                                                 Мабуть  доїдають.

                                           На  поляну  як  забігли

                                           Хай  народ  почує  ,

                                           Жирні  губи  Ганя  тре

                                           І  хлопа  цілує.

                                                 Видно  добрий був  коханець

                                                 Гарно  посиділи,

                                                 Що  кабанчика   цілого

                                                 До  вечора  зїли.

                                           Пов’язали  обидвох

                                           У  район  забрали

                                           Щоби  свинок  більше  нам

                                           Та й не  поїдали.

                                                  Коли  я  прибув  на  місце

                                                  Хоч  люди  не  знали,

                                                  Вже  під  дубом  п’ять  жінок                         

                                                  Гані  співчували.

                                          У  вогні  ще  догорали

                                          Там  дубові  патички,

                                          А  з кабанчика  лишились

                                          Тільки  ратички.

                                                                   М.Старший

                                                                                     09.02.2017р.

                                                                                     с.Грабова.