Подорож в дитинство.
Недавно я
попав туди…
Туди, де народився,
На хутір
серцю
дорогий
Очима подивився.
Почав
шукати там людей
А там
нема нікого,
В цю мить
закралася журба
Закралася тривога.
В Маращанці залишилась
Лиш одна людина,
І ще бузьки
у гнізді
Й червона калина.
Хто на
Волицю подався
А хто і далеко,
Де
мої сусіди нині
Розкажи Лелеко.
На гнізді стоїш
високо
І
усе Ти бачиш,
Коли
Рідний край лишаєш
Кажуть тоже плачеш.
Ми колись Тебе
чекали
З
вирію додому,
Дні, години, рахували
Забувши про втому.
А як хлопці
закричали
Бузьки прилетіли…
Подивитися
на Вас
Геть усі хотіли.
А сьогодні
Ви мене
Тихо зустрічали,
Щось шептали у
гнізді
Мабуть що
впізнали.
Я ж свій
хутір не впізнав
Наче дід дрімає ,
Рік
за роком Маращанка
Віку доживає.
Все кругом позаростало
Стежки бур’янами,
По яких
ходили Ми
Босими ногами.
Тут зустрів горіх
я свій
Яблуню і грушу
Щоб
до них не розридатись
Від’їжджати мушу.
На
кінець я крикнув
Бузькам
Друзі –
прощавайте,
Та про хутір
рідний Наш
Хоч ВИ пам’ятайте.
М.Конц
05.05.2014р.
х.Маращанка.
Немає коментарів:
Дописати коментар