Боюся більше Я пера
Як
тисячі багнетів,
Штиків , ножів, не так лякаюсь
Як двох задрипаних поетів…
Наполеон.
Клієнт.
Сонце ясно
засіяло
І Весна
настала,
Тож пішов
до Нас клієнт
Як вража навала.
Вже на Мідній все продали
Хоч будинку ще нема,
Та Гуральський агітує
Укладать договора.
Вчора
зранку на будову
Мешканець
один забрів,
Із порога
він розмову
Голосно
повів.
Чом будинок без
води
Ви комісії
здали!?
Захворію я відразу
Без
опалення і газу.
Як так
можна будувати
Хочу я Вас
запитати,
До
Завади вже ходив
Той нічого
не зробив…
Іваницькій вже жалівся
Хлоп із
лавки аж підвівся,
Оля тільки обіцяє
Та давать не
поспішає.
Ще
казати щось хотів
Та Чорноба не
велів,
Сісти
Він його заставив
І
питання так поставив…
Хату
Ми тобі дали?
Ні,
ти прямо
Нам скажи ?
Можеш
там спокійно жити
Нічого
сюди ходити…
Якщо будеш ще
кричати
То почнем
,,тепло ‘’ давати,
Наш директор
це сказав
І майстрів
в вагон позвав.
Що там
далі відбувалось
Описать не можу
я,
Всі вагони
захитались
Наче атомна війна…
Раптом Мудрик
появився
З переляку
закричав,
Щоб скоріше
колотнечу
У вагоні
припиняв.
Я
відразу відгукнувся
Дуже сильно поспішав,
До вагона увірвався
Та клієнт
уже лежав…
Наші
хлопці постарались
Дали так
йому тепла,
Що бідака
аж просився
І крутилась
голова.
Може
газ тобі
включити?!
Наш боксер його
спитав,
А Киселик , як підскочив
І по
носі сильно дав.
Цей
клієнт утік до
хати
Мабуть що злякався,
А у
бравих козаків
Лишень тиск піднявся…
Більше я писать
не стану
Бо ще й сам
від Них дістану
А клієнти будуть знати
Як тепло
в Нас вимагати !!!
М.Конц
04.04.2003р.
м. Львів.
Вул. Грінченка 12 в.
Немає коментарів:
Дописати коментар