Крехів

Крехів

 

На землі великій нашій

Я знайшов кусочок раю,

Місце те тутешні люди

Крехів називають.

Не дaлеко це від Жовкви

Дві години йти,

Потім вправо повернути

Кілометрів ще зо три .

Одиноко край дороги

Капличка стоїть,

Наче вказує дорогу

Ось туди ідіть.

Ми пішли по цій дорозі

Дуже легко на душі,

Наче біди й негаразди

Залишили геть усі.

Зліва вже гора Побійна,

А за нею монастир,

Більше трьох століть існує

Неземний тут лад і мир.

Ось ворота відкривають

Далі мури кам'яні,

Так багато пам'ятають

Шкода тільки що німі.

Що не можуть розказати

Як проходили віки,

Як в неволі виживали,

І як зводили церкви.

Та за них брати розкажуть

Ті що все пройшли,

І для нас нащадків славних

Віру зберегли.

Ми ступили за ворота

Вийшов сам отець Тома

Нас зустріли дуже тепло,

Хоч на дворі ще зима.

І цікаво розповіли

Про життя, про монастир,

Як обитель руйнували

То війна то лютий мир.

Все почaлося з Йоіла

Це він з Києва прийшов

І в лісі темному печеру

У скелі високо знайшов.

Там службу став він відправляти

Спочатку тихо для людей,

Пізніше став братів збирати

У храм не звичний цей.

А голос линув все сильніше

Далеко слухи йшли,

Що в лісі темному монахи

Оселю в камені знайшли.

Бажаючих багато було

Що годі помістити,

Тоді Йоіл пішов до пана

Землі щоб просити.

А той якраз із Берестечка

Із перемогою вернувся

Отож на просьбу не велику,

Відразу відгукнувся.

І дав Жолкевський поле гарне

Щоб будували монастир,

І цим поступком благородним

Встановив у краї мир.

Це були часи найкращі

Для обителі святої,

Бо пізніше допомоги

Не було такої.

Бо пізніше вороги

Часто нападали,

І тоді вже мирні люди

Наступ відбивали.

Відбивали так успішно,

З вірою такою

Що минали супостати

Крехів стороною.

Обминали і хвороби,

Хоч часто косили

Щоби вижити тоді

Знаходили сили.

А коли у краї цьому

Чума лютувала,

То усіх братів жорстоко

На той світ забрала.

Залишилась у живих

Лиш одна людина,

Мабуть Господь захотів

Врятувати сина.

Він недугу пережив,

Усіх поховав,

І нащадкам молодим

Ключ від брами передав.

З покоління в покоління

Так передавали

Чин Василія святого

Всі оберігали.

Проминули вже століття

Від Йоіла до Томи

І сьогодні знов на відпуст

Всі зібралися сюди.

Люд вирує наче море,

Про чуда всі знають,

Тут святого Миколая

Нині прославляють.

Важко тайни всі збагнути

Тайни мурів цих,

Це потрібно пережити

Доторкнутися до них.

М.Конц

22 травня 2004р

с. Крехів