Алабай

Алабай

Новий хворий у палату

З вечора попав.

Добрий день, а може вечір

Тихо Він сказав.

Все замотане бинтами

Вуха, горло, ніс

Ще й кульочок повний ліків,

У руці приніс.

За дверима зупинився

І настала тиша,

Каже Я не Буратіно,

Мене звати Міша.

Я концерти дуже люблю,

Навіть скрипку маю,

А Кульчицького – артиста

Особисто знаю.

Захотів автограф в нього

Вчора попросити,

Не подумав що там пес,

Може вільно жити.

Не проста якась дворняга,

А Великий алабай,

Той людину точно вкусить,

Хоч ковбаску і давай.

Підготовив Я відкритку

Щоб Олег нам підписав,

Алабаю взяв Московську,

Щоб на Мене не гарчав.

Чи ковбаска вже не свіжа,

Чи собака добре жив,

Бо за ніс Мене зубами

Зразу він схопив.

Ледве вирвався від нього

Усіх мір Ми вжили,

І в лікарні номер вісім

Ніс Мені пришили.

А із підписом відкритку

Пан Кульчицький не віддав,

День-у-день тепер чекаю,

Раптом друзям передав.

Вже сьогодні під обідом

Авто під’їжджає,

А із нього музикант

Швидко вилізає.

До палати він постукав,

Довго не чекав

Із футляра чудо – скрипку

Нервово дістав.

Ні автограф, ні відкритку

Хворому не дав,

Лиш для вірного фаната

«Многа літ» - заграв!

М.Конц

06.09.2012р.

м. Львів , 8-ма лікарня