Святвечір
(Бувальщина).
Знов на
Землю наступає
Ніч перед
Різдвом,
Наче крила
розпускає
Тихо,
тихо все
кругом.
Саме в ніч
таку чарівну
Вже не можна
спати,
Бо злі сили
йдуть до хати
Треба відганяти.
А
збираються вони
До
крайньої хати,
Тихо
чари всі розділять
І йдуть
чарувати.
Вибирають ті оселі
Де господар спить,
Тихо двері відхиляють
І тримають
мить.
Скоро північ наступає
Сили злі
чекають,
В
цю хвилину раз
на рік
Звірі розмовляють.
Вони можуть все сказати
Про господаря що
спить,
Про
сусідів і про
жінку
І де
золото лежить.
Дуже легко
всім відьмам
Потім
чарувати,
Бо вже
знають всі місця
Куди чари
розкладати.
Ви
спитаєте мене
Звідки я це
знаю,
То
ж послухайте уважно
Все Вам
прочитаю.
Повертався раз додому
З далекого
краю,
Чи з
Красного , чи зі Львова,
Вже
й не пам’ятаю.
По дорозі
швидко йшов
Дуже поспішав,
Перша
зірка появилась
Вечір наступав.
Проминув вже Яблунівку
Побужани вже пройшов,
Ну а
далі бездоріжжя
Та ще й сніг
на зло пішов.
Кілометрів ще чотири
Треба подолати,
Аж тоді
вже доберуся
До рідної
хати.
Оглянувся
я довкола
Ні душі кругом,
Лиш
хурделиця лютує
Сніг стоїть стовпом.
Кроки швидко розпустив
Уперед подався,
Дуже швидко
Третій міст
Позаду остався.
В переді цвинтар Холєрський
Скоро доберуся,
Хоч і
місце не спокійне
Та
я не
боюся.
Тут
колись людей ховали
Кажуть ще
живих,
Рятувати від
холери
Не вдавалось їх.
Душі їх тепер
блукають
Часто
серед ночі,
Привиди неначе люди
Лиш
світяться очі.
Перехожі
часто тут
Страх
великий мали,
Особливо
на Святвечір
Місце те
минали.
Вже
дорогу на Вальки
Швидко промайнув,
Але раптом дивні звуки
Звідти я
почув.
Пильно глянув я на хутір
Ніби щось чорніє,
Ніби в
крайньому будинку
Вогник
ледь жевріє.
Раптом вже вогнів чотири
Рядом засвітились,
І в
цю мить переді мною
Коні зупинились.
Ними вправно
керував
Пан у капелюсі,
Він сказав
щоб я сідав
Рядом на кожусі.
Їду Я на Маращанку
І дорогу
знаю,
То ж
скоріше ти сідай
Бо я
поспішаю.
Я на хвильку
розгубився
Що робити
маю,
Та
на сани все ж присів
Із
самого краю.
Коні стрімко полетіли
Вже цвинтар
минули,
Ось дорога біля Горба
Тут і повернули.
Подивився я на
пана
Може упізнаю,
Бо на
рідній Маращанці
Усіх людей знаю.
Але ні , Він
був чужий
Хоч
місцевість знає,
Біля нашої оселі
Сам коней
спиняє.
Я не
встиг Йому сказати
Дякую Тобі,
Скрився вже за поворотом
І помчав
собі.
Та прямісінько
до хати
Що край
хутора стояла,
Кажуть відьма там стара
Довго проживала.
Цю історію
мені
Ще
мій дідо
розказав,
Як зимою
серед ночі
Він її піймав.
Дідо вийшов на подвір’я
В Ніч
перед Різдвом,
На дворі мороз
тріскучий
Сніг лежав кругом.
Раптом чує у хліві
Наче хтось співає,
Він прислухався уважно
Це ж
хтось розмовляє.
Швидко глянув у
щілину
Світло
там горить,
А корові
біля вуха
Відьма щось бурчить.
Двері швидко
відчинив
За поріг ввірвався,
Вила Він
схопив до рук
До відьми
подався,
Вона вмить
перетворилась
На чорнявого
кота,
Ще за хвильку на
собаку
І на
рижого щура.
Та щуру
таки Він встиг
Лапу проколоти,
Правда той за
мить утік
В нірку
під колоду.
На
Різдво всі гомоніли
Уся Маращанка,
Що
пробила собі руку
Ця сусідка
Ганка.
Та лишень наш
дід Степан
Усю правду
знає,
Бо
відьмів у ніч чарівну
І тепер
стрічає.
Знаю
скажете мені
,,Ви Нас не
лякайте ’’…
Але в
Ніч перед Різдвом
Спати не
лягайте !!!
М.Конц
Січень 2004р.
х.Маращанка.
Немає коментарів:
Дописати коментар