Заєць.
( Казкова правда.)
Раз косили
ми картоплю
За церквою
в полі,
День був
сонячний , погожий
Дякувати долі.
Коси добре
нагострили
Ігор, Я і Вова,
То ж робота швидко
йшла
Гінка
вже готова.
Залишився
лиш кусочок
Один ,,добиваю ’’,
Аж
тут раптом у
траві
Шапку помічаю.
Я хотів її косою
Трохи відсувати,
А та ,,шапка ’’ як
зірвалась
І давай
тікати…
Ігор довго
не чекав
Почав доганяти,
Видно Він
хотів насправді
Зайця упіймати.
Як би сам
цього не бачив
Не повірив би ,як знати,
Як це
можна в чистім
полі
Зайця наздогнати.
Але
це Йому вдалося
Ось Він
гордо вже іде,
І за
вуха сіроманця
У руці
несе.
Що будем
робити друзі
Я Вам зайця
тут зловив,
Він не думав що так вийде
У картоплях мабуть
жив.
Ми
порадилися трохи
Будем…відпускати,
З переляку аж
трусився
Шкода убивати.
І
поніс Ігорко в поле
Ще погладив і впустив,
Заєць щастю не повірив
Аж сльозу
пустив.
Потім різко
оглянувся
На хвилинку
встав,
Мабуть Він слова
подяки
Косарям казав.
Ой
спасибі мої друзі
Дякувать
Вам буду,
Більше Я в
таку халепу
Попадать не
буду.
М.Конц
20.08.2011р.
Картопляне поле.
Немає коментарів:
Дописати коментар